ПОДІЛ ВІЙСЬКОВИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ НА ЗЛОЧИНИ ТА ПРОСТУПКИ

Анотація

У статті досліджується природа військового делікту як складного суспільного явища, що коріниться у правовому нігілізмі та особистій недисциплінованості військовослужбовця. Автори аналізують психологічні та моральні аспекти порушення встановлених правил, розглядаючи делікт як конфлікт між егоїстичними інтересами особи та суспільним обов’язком. Основну увагу приділено розмежуванню військових правопорушень на злочини та проступки за матеріальним (ступінь суспільної небезпеки) та формальним (вид санкції) критеріями.

Розглянуто структуру складу правопорушення у військовій сфері, визначено об’єкт, суб’єкт та суб’єктивну сторону військових правопорушень. Окремо висвітлено особливості інституту співучасті, що дозволяє притягати до відповідальності осіб, які не є військовослужбовцями. Детально проаналізовано норми Кримінального кодексу України (зокрема статті 402 та 403) та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Важливий акцент зроблено на останніх змінах у законодавстві (Закон № 3902-IX від 20 серпня 2024 року), які запровадили механізм звільнення військовослужбовців від кримінальної відповідальності за вперше вчинене самовільне залишення частини або дезертирство за умови їхнього добровільного повернення на службу та згоди командира.

Автори обґрунтовують необхідність реформування системи військової юстиції шляхом кодифікації норм про військову дисципліну. Запропоновано створення Військово-дисциплінарного Кодексу України, який би об’єднав розпорошені антиделіктні норми, забезпечив прозорість процедур службових перевірок та мінімізував суб’єктивізм командирів при накладенні стягнень. Це сприятиме подоланню правового нігілізму та зміцненню правопорядку та обороноздатності держави в умовах правового режиму воєнного стану.