ПРАВОВІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНОГО ТА ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ СИЛ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОБОРОНИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ ТА УЧАСНИКІВ ДОБРОВОЛЬЧИХ ФОРМУВАНЬ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД
Ключові слова:
соціальний захист, правовий захист, Сили територіальної оборони, добровольчі формування територіальних громад, законодавче регулювання, адміністративне право, національний спротив, соціальні гарантії, правовий статусАнотація
У статті досліджено правові та соціальні гарантії військовослужбовців Сил територіальної оборони Збройних Сил України (СТрО ЗСУ) та учасників добровольчих формувань територіальних громад (ДФТГ). На основі аналізу положень Розділу VII Закону України «Про основи національного спротиву», чинних підзаконних актів, наукових праць І. М. Шопіної, В. І. Теремецького, С. Г. Кельбя, а також статей О. Цельєва та Х. Бідонько, обґрунтовано сучасний стан правового регулювання соціального й правового захисту цих категорій осіб. Підкреслено, що в умовах повномасштабної війни питання гарантування належного рівня соціальних і правових прав військовослужбовців набуває особливої актуальності, адже від ефективності державної політики у цій сфері залежить стійкість системи національної безпеки.
У роботі висвітлено основні проблеми законодавчого забезпечення соціального захисту, зокрема недосконалість нормативно-правової бази, відсутність єдиних механізмів координації між військовими структурами та цивільними органами, а також недостатню конкретизацію соціальних гарантій для членів ДФТГ. Виявлено прогалини у практичному застосуванні норм, які створюють ризики неоднакового тлумачення правових положень на місцях. Визначено напрями удосконалення правового механізму гарантування соціальних прав, серед яких: підвищення рівня правової культури, забезпечення належного контролю за реалізацією пільг і компенсацій, розвиток електронних реєстрів військовослужбовців та членів їхніх сімей.
Особливу увагу приділено адміністративно-правовим аспектам регулювання, питанням взаємодії СТрО з органами державної влади, вдосконаленню системи соціального забезпечення, визначенню статусу учасників бойових дій і добровольців. Запропоновано шляхи оптимізації правового регулювання через оновлення підзаконних актів, розширення переліку соціальних гарантій, посилення фінансової підтримки та створення єдиного державного реєстру добровольчих формувань. Результати дослідження мають як теоретичне, так і практичне значення для подальшого вдосконалення системи соціально-правового захисту військовослужбовців у контексті забезпечення національної стійкості та безпеки України.
